Розвиток економіки України в останні два десятиріччя двадцятого століття привів до підвищення ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Надзвичайно висока зношеність виробничих фондів, аритмія технологічних процесів, що виникає в результаті економічної дезінтеграції, скорочення коштів на протиаварійні заходи, гіперінфляції та значного зниження виробничої дисципліни та інших факторів різко знизилась безпечність об’єктів, а це в свою чергу призводить до зниження рівня безпеки населення і в першу чергу працівників об’єкту.
Об’єктивно виникла необхідність створення державної концепції управління ризиком, який розглядається як ймовірність виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження за певний проміжок часу і викладений в кількісному вираженні.
